Опубліковано поіменні переліки держпідприємств “Triage”

Як повідомлялося, Кабінет Міністрів України 4 липня 2017 року схвалив Дорожню карту реформи сектору держпідприємств «Triage». Дорожня карта відображає бачення держави щодо подальшої долі всіх державних підприємств: залишення в державній власності, приватизація, концесія чи ліквідація. На момент схвалення дорожньої карти відповідні поіменні переліки підприємств не були затверджені і передбачалось, що це питання буде вирішено найближчим часом. Проте, на цьому ж засіданні уряду Міністр інфраструктури виступив з ініціативою щодо перенесення “морських портів” Южний, Ольвія, Херсон, Чорноморськ, Ізмаїл з об’єктів, що плануються до приватизації до категорії об’єктів, які необхідно передати в концесію. Зазначена пропозиція Міністра була підтримана Прем’єр-Міністром України, який доручив доопрацювати це питання.

23 липня Мінекономрозвитку опублікувало на своєму сайті “перелік офіційно затверджених Урядом документів, які сукупно представляють собою стратегічне бачення щодо поводження з державними підприємствами у підпорядкуванні центральних органів влади”. Відповідно, на сайті міністерства тепер доступні переліки 3444 державних підприємств, розподілених по відповідних групах.

Разом з тим, ні текст вказаного повідомлення, ні опубліковані переліки не містять посилання на реквізити нормативно-правового акту, що підтверджує їх “схвалення” чи внесення змін до існуючих нормативно-правових актів, що ставить під сумнів їх “офіційність”. В переліку також вказані старі назви деяких підприємств, наприклад ДП “Спеціалізований морський порт “Октябрськ”, який на разі іменується ДП “Стивідорна компанія “Ольвія”, ДП “Іллічівський морський торговельний порт”, який на разі іменується ДП “Морський торговельний порт Чорноморськ”. Отже, можна зробити висновок, що остаточні рішення ще не прийняті.

Разом з тим, опубліковані переліки свідчать, що для державних стивідорних компаній обрано єдиний шлях – приватизація. Так, усі стивідорні компанії  включені до об’єктів державної власності, що підлягають приватизації у 2017 – 2020 роках після внесення змін до актів законодавства.

Все здавалось б зрозумілим і можна було б стверджувати, що уряд таки дійсно визначився із стратегічним баченням управляння держпідприємствами, якби не декілька “але”. Зокрема, нагадаємо, що постановою Кабінету Міністрів України № 2293 від 11 грудня 1999 року, “морські порти” у формі державних підприємств вже включені в перелік об’єктів, що можуть бути передані у концесію. Восени 2016 року активно почав функціонувати Офіс управління ДПП, основне завдання якого запустити механізм державно-приватного партнерства в Україні, зокрема, підготувати та реалізувати три пілотних концесійних проекти на базі майна ДП “Стивідорна компанія “Ольвія”, ДП “Морський торговельний порт “Чорноморськ” та ДП “Херсонський морський торговельний порт”. Проекти “Ольвія” та “Херсон” профінансовані, відповідно, ЄБРР та МФК, над проектами вже активно працюють залучені на конкурентних засадах радники. Поряд з цим, залишається діючою постанова Кабінету Міністрів України “Про проведення прозорої та конкурентної приватизації у 2015-2017 роках”, де державні стивідорні підприємства включено у “перелік об’єктів, що підлягають приватизації, за умови їх виключення із переліку об’єктів, заборонених до приватизації”.

Разом з тим, по факту, об’єкти портової інфраструктури продовжують активно передаватися в оренду, про що свідчать багаточисельні оголошення відповідних регіональних відділень ФДМУ про наміри передачі майна в оренду. ФДМУ не може робити такі оголошення без попереднього погодження з боку Міністерства інфраструктури.

На жаль, вищенаведена інформація засвідчує, що намагання влади навести лад в державних засіках, у тому числі портових, призводять до ще більшого безладу. З одного боку, ми можемо спостерігати за бездіяльністю Міністерства інфраструктури, як органу, що забезпечує формування державної політики у сфері розвитку морської інфраструктури, в напрямку розробки національної транспортної стратегії та стратегії розвитку морських портів, з іншого, ми все більше переконуємося у вкрай повільному просуванню “реформи державних підприємств”, за яку відповідає Мінекономрозвитку. При цьому обидва міністерства не можуть досі знайти порозуміння щодо подальшої долі державних стивідорних компаній.


23/07/2017