Про алогічну фінансову політику держави в портовій галузі

Більше двох тижнів тому, на «зустрічі з представниками морських та річкових портів України», заступник міністра інфраструктури Юрій Лавренюк анонсував чергову ініціативу міністерства щодо зниження нормативів відрахувань чистого прибутку для українських портів. «Міністерство інфраструктури має намір зменшити нормативи відрахування коштів для того, щоб адміністрації портів витрачали більше грошей на модернізацію своїх потужностей, а також реконструкцію інфраструктури», — зазначив заступник міністра. Детальніше, пропонується знизити нормативи відрахування чистого прибутку з 75 % до 50 %.

Це дійсно чудова новина, яка заслуговує на увагу всіх небайдужих до розвитку портової галузі, але її «чудовість» напряму залежить від зменшення розміру відсотка, оскільки сама логіка функціонування Адміністрації морських портів України (АМПУ) підказує, що такі відрахування мають дорівнювати нулю.

Давайте розберемося, що собою являє Адміністрація морських портів, що таке портові збори, і чи варто застосовувати правила загальної дивідендної політики у портовій сфері.

Отже, відповідно до Закону України «Про морські порти України» (далі — закон про порти) адміністрація морських портів України це державне підприємство, утворене відповідно до законодавства, що забезпечує функціонування морських портів, утримання та використання об’єктів портової інфраструктури державної форми власності, виконання інших покладених на нього завдань безпосередньо і через свої філії, що утворюються в кожному морському порту (адміністрація морського порту). З формулювання ми вбачаємо, що АМПУ — це об’єднані в одній особі портові адміністрації всіх 13 морських портів України. Функціонал АМПУ визначається статтею 15 закону про порти. Найбільш важливі функції це «утримання та забезпечення ефективного використання державного майна, переданого їй в господарське відання, у тому числі модернізації, ремонту, реконструкції та будівництва гідротехнічних споруд, інших об’єктів портової інфраструктури, розташованих у межах території та акваторії морського порту», «надання послуг суднам на підходах і безпосередньо в акваторії морського порту для їх безпечного судноплавства, маневрування та стоянки», «організації та забезпечення безпеки мореплавства», а також «справляння та цільового використання портових зборів». Ці та інші функції роблять АМПУ особливим суб’єктом портових відносин та закладають підстави для визначення АМПУ у якості природного монополіста.

Задля виконання наведених вище функцій АМПУ уповноважене законом справляти портові збори, які мають цільовий характер, тобто їх використання чітко регламентовано за напрямками, визначеними законодавством. Портові збори справляються з суден, що користуються послугами, пов’язаними з відповідною інфраструктурою порту (акваторія, підхідний та внутрішній канали, якірні стоянки, причали). Саме на цьому місті слід зробити наголос: в Україні найвищі ставки зборів серед усіх портів Чорноморського басейну, до того ж наші ставки вважаються одними з найвищих у світі. При цьому стан гідротехнічної інфраструктури, навпаки, один з найгірших. Слід зазначити, що рівень ставок портових зборів та реальний технічний стан публічної інфраструктури є ключовими факторами зовнішньої конкуренції морських портів України. Ситуація така, що на сьогоднішній день, з нашими портами невигідно мати справу, коли маєш логістичну альтернативу. Це в першу чергу стосується контейнерної перевалки імпорту, а також транзиту.

Враховуючи наведене, можна дійти висновку про особливі статус і місію створення АМПУ, як державного підприємства, заснованого на підставі закону (!) для виконання спеціальних публічних функцій з розвитку публічної інфраструктури портів, а також організації і забезпечення безпеки мореплавства. Чи можна вважати таку діяльність АМПУ комерційною? Звичайно, ні. Нажаль, в свій час розробникам діючого закону про морські порти не вдалося відстояти пряму норму про «некомерційність» АМПУ. Це, в свою чергу, стало підґрунтям для визначення, АМПУ у якості державного комерційного підприємства, з усіма наслідками, що випливають із цього статусу. Такий статус дозволяє державі в особі Кабінету Міністрів України проводити необмежену фіскальну політику відносно АМПУ, яка, в свою чергу, призводить до невтішних наслідків для всієї портової галузі.

Поряд з цим постають питання логіки оподаткування АМПУ. Прикро, адже держава вважає, що портові збори є доходом АМПУ від комерційної діяльності. Таким чином ми робимо висновок, що держава в прямому сенсі заробляє на діяльності природного монополіста, який, відповідно до закону, уповноважений на виконання спеціальних функцій, пов’язаних з розвитком публічної інфраструктури. Держава заробляє так само, як вона заробляє на комерційний діяльності будь-якого промислового підприємства державного сектору економіки.

Заздалегідь хотілося б відреагувати на можливі питання про інші, крім портових зборів, надходження АМПУ. Наприклад, сюди можна віднести надходження від оренди майна. Звичайно, така діяльність має розцінюватися як комерційна, і в цих випадках, АМПУ має бути звичайним суб’єктом фіскальної політики держави.

Ідея щодо зниження нормативів відрахувань чистого прибутку з 75 % до 50 % гарна новина за умови відсутності кращої. Кращою ж могла б бути розробка законопроекту щодо зменшення чистого прибутку АМПУ на суму портових зборів. Аналогічні норми  вже існують в статті 111 Закону України «Про управління об’єктами державної власності» для підприємств енергетичної галузі. Ну і в майбутньому хотілося б  зустріти новину про скасування податку на прибуток на портові збори.


Андрій Підгайний, керуючий партнер
21/08/2017