Вирішення проблем здійснення екологічного контролю суден

На сьогоднішній день однією з нагальних потреб є необхідність приведення у відповідність до міжнародних норм, ратифікованих Україною, процедури здійснення екологічного контролю в пунктах пропуску через державний кордон.

Зокрема, потребують скасування норми, які дозволяють здійснювати хімічний аналіз зразків та контролювати скид ізольованого баласту без належних на те підстав, а також норми щодо необхідності оформлення суднової екологічної декларації, наявність якої не передбачена Конвенцією про полегшення міжнародного морського судноплавства 1965 р.

Так, на даний час питання скиду ізольованого баласту не врегульовано діючими законодавчими актами України. Міжнародні норми, зокрема Конвенція МАРПОЛ 73/78 та Конвенція про полегшення міжнародного морського судноплавства 1965 р. ігноруються на рівні прийняття відповідних  нормативних актів, зокрема наказів Міністерства екології та природних ресурсів.  В зв’язку з цим виникають колізії між міжнародними нормами та національним законодавством України. Зокрема, на рівні Положення про екологічні інспекції, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів від 04.11.2011 № 429, закріплене право екологічної інспекції здійснювати відбір проб та проводити інструментально-лабораторні дослідження «….., в тому числі ізольованого баласту», тобто дозволяється здійснювати хімічний аналіз зразків та контролювати скид ізольованого баласту, що протирічить Конвенції МАРПОЛ 73/78.

Положенням про екологічний контроль в пунктах пропуску через державний кордон та в зоні діяльності регіональних митниць та митниць, затвердженим наказом Міністерства охорони навколишнього середовища від 08.09.1999 № 204, закріплена необхідність оформлення «суднової екологічної декларації», наявність якої не передбачена Конвенцією про полегшення міжнародного морського судноплавства 1965 р., а також офіційним документом Міжнародної морської організації (IMO) FAL.2/Circ.123, MEPC.1/Circ.769, MSC.1/Circ.1409, від 28 вересня 2011 року, яким визначено вичерпний перелік сертифікатів та інших документів, що повинні знаходитись на судні і який не містить суднової екологічної декларації. Крім того, в даному випадку фактично введено новий документ дозвільного характеру, що в свою чергу порушує також норми законодавства про дозвільну систему.

Існування вищезазначених норм та надання відповідних повноважень Держекоінспекції України не узгоджується і з принципами здійснення «контролю суден державою порту», що використовуються в світовій практиці та закріплені на рівні міжнародних документів. Так, при здійсненні «контролю суден державою порту» передбачається необхідність проведення, в першу чергу, документарного контролю суден та загального стану суден уповноваженими особами, що мають відповідну освіту, стаж роботи, навики, тощо, а детальні та комплексні перевірки застосовуються у виключних випадках, в тому числі у разі виявлення факту несанкціонованого скидання заборонених речовин. Світова тенденція направлена на уніфікацію норм та процедури контролю суден, на впровадження єдиних реєстрів суден, які належно дотримуються правил судноплавства, а також суден, що є потенційними порушниками і потребують більш прискіпливої уваги. Документами, направленими на врегулювання вказаних питань є  Резолюції ІМО А.787(19), із поправками, прийнятими резолюцією IMO А.882(21), яка на даний час замінена не Резолюцію ІМО А.1052(27), Директиви 2009/16/ЄС Європейського парламенту та Ради Європи від 23 квітня 2009 року та інші акти. 

В Україні, відповідно до Правил контролю суден з метою забезпечення безпеки мореплавства, затверджених Наказом Мінтрансу № 545 від 17.07.2003 (далі – Правила), а також Положення про Укрморрічінспекцію, затвердженого Указом Президента України від 08.04.2011 № 447/2011, саме Укрморрічінспекція здійснює контроль держави прапора та держави порту за виконанням міжнародних договорів України з безпеки судноплавства та запобігання забрудненню навколишнього природного середовища із суден (крім риболовних суден). Компетентні органи Міністерства екології та природних ресурсів України, відповідно до Правил, повідомляються лише, якщо внаслідок огляду судна отримані дані про скидання судном шкідливих речовин для проведення ними розслідування та притягнення до відповідальності винних осіб згідно з чинним законодавством. Таким чином, необхідність здійснення екологічного контролю не виключається, однак важливим є дотримання принципів та правил проведення такого контролю, зокрема проведення документарного контролю та огляду стану судна із вжиттям додаткових заходів лише у випадках виявлення фактів  забруднення.

Враховуючи вищевикладене, основним завданням в даному випадку є приведення існуючого законодавства у відповідність до норм міжнародного права  шляхом здійснення наступних заходів:

  • внести зміни до п.6.9. Положення про екологічні інспекції, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів від 4.11.2011 № 429, в частині скасування права екологічної інспекції здійснювати відбір проб та проводити інструментально-лабораторні дослідження «….., в тому числі ізольованого баласту»;
  • внести зміни до п.4.3.3. Положення про екологічний контроль в пунктах пропуску через державний кордон та в зоні діяльності регіональних митниць та митниць, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього середовища від 08.09.1999 № 204, та скасувати абзац 2 вказаного пункту, яким передбачена необхідність оформлення «суднової екологічної декларації» та Додаток 5 до нього, яким передбачена форма вказаної декларації.
  • не допустити розширення повноважень Держекоінспекції України на етапі затвердження Кабінетом Міністрів України нового положення про Держекоінспекцію, яке повинне бути прийнятим у зв’язку із внесенням змін в Закон України «Про центральні органи виконавчої влади» (на сьогоднішній день планується взяти за основу діюче Положення про Держекоінспекцію та доповнити його положеннями, які закріплюють повноваження Держекоінспекції по здійсненню контролю суден).
  • внести зміни до Правил охорони внутрішніх морських вод і територіального моря України від забруднення та засмічення, затверджених Постановою Кабінетом Міністрів України від 29.02.1996 №269.

Щодо вказаних пропозицій доцільним є ініціювання підготовки та направлення на адресу Кабінету Міністрів України відповідних листів та пропозицій від імені Міністерства інфраструктури України як головного органу у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики у сферах морського і річкового транспорту, а також  Укрморрічінспекції, яка уповноважена на здійснення контролю держави порту та держави прапора.


Олена Юрець, юрист